Праве українство / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань (голов. ред.), Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. Т. 3. – C. 44–45.
Вперше опублікована в газеті: Рада. – 1907. – 11 листопада. – № 254. – С. 1. Підпис: М. Грушевський.
Подається за першодруком.
Цією статтею М. Грушевський відгукнувся на повідомлення з Петербурга відомого громадського діяча і публіциста В. Піснячевського, яке було вміщене у тому ж числі газети в традиційній рубриці "З невських берегів". Можливість заснування у новообраній III Державній Думі української фракції викликала застереження щодо прогресивного складу українського представництва через чорносотенний характер самої Думи. III Державна Дума (1.11.1907 р. – 9.07.1912 р.) була обрана на підставі нового виборчого закону від 3 червня 1907 р., який значно обмежував права робітників, селян, недержавних народів Росії. В її складі було 442 депутати, серед них: правих – 50, націоналістів та поміркованих – 97, октябристів – 154, прогресистів – 28, кадетів – 54, мусульман – 8, членів "Польського кола" – 11, литовсько-білоруської групи – 7, трудовиків – 14, соціал-демократів – 19 (пор. зі складом II Думи: див. коментар до статті: Нова Дума і українці). Право-октябристська більшість визначала характер парламенту. М. Грушевський називав цей етап у розвитку українського руху "Антрактом" (див.: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 353–357). Як зазначав відомий громадський діяч О. Лотоцький, "по українських фракціях у перших двох Думах, у Думі третій не було вже не тільки фракції української, але й ніякого українського представництва" (Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1934. – Ч. 3. – С. 57).
Бібліотека
адреса матеріалу: 
